Мишу було поміщено зверху банки, наповненою зерном і вона була непомірно щаслива, що навколо неї так багато їжі. До того ж, їй тепер не потрібно було бігати в пошуках харчів та відстоювати іноді свою здобич в можливих конфліктах з іншими бажаючими і вона могла спокійно насолоджуватись мирним та ситим життям. Навіть спати на цій купі їжі.
Потроху виїдаючи зерно, через кілька днів вона майже досягла дна…
І виявилось, що вона тепер в пастці і не може з неї вибратися навіть для того, щоб випорожнитись. Тому прийшлось це робити прямо у себе "вдома" і собі ж під ноги. Склалася така ситуація, що тепер вона повністю залежить від того, хто її годує, а саме, підкладає зерна в ту посудину, щоб вона  могла вижити. Хоча жити їй надалі доводиться у все більшій купі лайна, яке вона випорожнює з себе. Якщо на початку цієї ситуації у миші був вибір: почати їсти їжу, яка невідомо звідки взялась і насолоджуватися непевний час, або втекти від банки з їжею і здобувати її своїми силами та розумом, то тепер вона не має такого вибору.
Що ми маємо винести з цього прикладу?
Тимчасові необдумані рішення на основі швидкого задоволення своїх їстівних або матеріальних потреб можуть призвести до довгострокових пасток. Свобода дається нелегко, іноді з великими обмеженнями, але може бути втрачена дуже швидко. Не знаю, хто автор, але щось в цьому є.
Зробив копію з інтернету та відредагував MASTER.